НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

 
 

НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

Гигиена



НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ
Природні небезпеки
У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, земле¬труси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.
За оцінками експертів, щорічні збитки внаслідок стихійних лих у світі становлять ЗО млрд. доларів.
Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці — тропічні циклони (20%), на третьому і четверто¬му місцях (по 15%) — землетруси та посухи. Найбільше людських смертей спричиняють урагани.
Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний ха¬рактер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.
За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:
• літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
• гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);
• атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).
Іноді в учбовій літературі використовується поділ стихійних лих на тектонічні, топологічні та метеорологічні.
Літосферні стихійні лиха
Виверження вулканів
За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при вивер¬женні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Біль¬шість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. За теорією А. Вегенера, земна кора складається при¬близно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платфор¬мами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми.

Надра земної кулі діляться на чотири зони: в центрі — внутрішнє ядро, його ото¬чує зовнішнє ядро, потім мантія та земна кора. Радіус Землі 6371 км, тверда оболонка земної кори — від 35 до 70 км, а на дні океану товщина твердої оболонки — всього 7—13 км. Товща земної мантії сягає 2900 км. В'язким, розплавленим є тільки зов¬нішнє ядро завтовшки від 2950 до 5100 км. Діаметр внутрішнього ядра — внутріш¬нє ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарів. Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулка¬нів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та у верхній частині мантії на глибині від ЗО до 90 км. Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні маг¬ми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною си¬лою виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкана.
Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вул¬канів.
Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розміри зон небезпеч¬ного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях роз¬повсюджується до ЗО км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400—500 км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які виклика¬ють опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100—300 км.
Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення нега¬тивного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведен¬ня його вбік від населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував місту Хило, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до темпе¬ратури нижче 100 °С.
Землетруси
Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейс¬мічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завда¬ють значних збитків.
Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічне небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Зем¬летруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені-геофізики виді¬лили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоп¬лює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включа¬ють молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гіма¬лаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океа¬нів материків.
Землетрус — це сильні коливання земної кори, викликані текто¬нічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
Гіпоцентр, або осередок землетрусу, — місце, де зсуваються гір¬ські породи.
Епіцентр — точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.
Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали.
До 30-х років XX ст. сила зем¬летрусу вимірювалась спричине¬ними збитками — за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для ви¬значення сили землетрусу ко¬ристуються більш досконалим засобом. Ідею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч. Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шка¬лою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спо¬кій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кож¬ний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 міль¬йонів разів сильніший за коливання земної кори силою в один бал (табл).
Схематизована сейсмічна шкала

Бали Загальна характеристика Зовнішні ефекти
1 Непомітний Коливання ґрунту реєструються тільки приладами, людьми не відчуваються
2 Дуже слабкий Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах будівлі
3 Слабкий Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються
4 Помірний Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки
5 Досить сильний Вночі люди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель
6 Сильний Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд
7 Дуже сильний У будинках з'являються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будівлі руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали
8 Руйнівний Руйнація і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини в ґрунті. Гірські обвали
9 Спустошувальний Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах завширшки 10 см. Зсуви, гірські обвали
10 Нищівний Руйнування будівель та пам'ятників. Тріщини у ґрунті до 1 м шириною, великі зсуви та обвали
11 Катастрофа Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальне переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень ґрунтових вод
12 Велика катастрофа Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості
Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії на поверхні землі. Глибина осе¬редку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до ЗО км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда харак¬теризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейс¬мограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність -Це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збит¬ків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.
Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, голов¬ний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість по¬штовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість по¬штовхів переважно досягає декількох секунд.
Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від ЗО до 60 с, або навіть до 3—4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть три¬вати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.
На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом уче¬ним досить часто вдається складати прогнози. Провісниками земле¬трусів є: швидке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків); деформація земної кори, яка визначається спостереженнями із су¬путників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; зміна відношення швидкостей розповсюдження по¬здовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; вміст ріадону у воді тощо.



Ознаки близького землетрусу:
 запаз газу, де раніше цього не відзначалось
 тривога птахів та домашніх тварин
 іскри між близько розташованими електричними дротами
 блакитне освітлення внутрішньої поверхні будинків

Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу
• При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недов¬гий час — тільки декілька секунд, найдовше — хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання фунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечними є предмети, які падають.
• Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне міс¬це. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балка¬ми каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалю¬ються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.
• Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають вздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати по¬штовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.
• Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспі¬шайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалю¬ються під час землетрусу.
• Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.
• Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загаль¬мувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.
• Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, на¬дати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати Допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Люди¬на може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

Зсуви
Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:
• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);
• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);
• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).
Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які
виникають через порушення рівноваги.
Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслі¬док вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, система¬тичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.
Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.
Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.
Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, виклика¬ють ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.
Найбільш дійовими заходами для запобігання зсувів є відведен¬ня поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення на¬вантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Селі
Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обва¬лів, зсувів, землетрусів.
Селі — це поводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків порід (від 10—15 до 75% об'єму потоку), що раптово виникають в руслах гірських річок.
«Сель» (сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено ви¬руюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить уще¬линою з великою швидкістю.
За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:
• грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5—2 т/куб.м);
• грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'єм¬на вага — 2,1—2,5 т/куб.м);
• водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'єм¬на вага — 1,1—1,5 т/куб.м).
У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності.
Швидкість селевого потоку звичайно становить 2,5—4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8—10 м/с і більше.
Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови - достатня кіль¬кість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогід¬ність виникнення селів.
Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будів¬ництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, сті¬нок для закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах та селях
• у випадку попередження про селевий потік або зсув слід яко¬мога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;
• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, ви¬користовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
• почувши шум потоку, що наближається, негайно підніміться з дна лощини вгору по стоку не менше, ніж на 50—100 м. Тим, кого застав селевий потік, врятуватися, як правило, не вдається;
• пам'ятайте, що під час руху селевого потоку каміння великої маси розкочується на значні відстані.
Гідросфериі стихійні лиха
Повені
За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини — це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьо¬му світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростаннню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижу¬ються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні рубки призводять до збільшення стоку в 2—2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.
Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рів¬ня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним та¬ненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо.
Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.
Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які виклика¬ють підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20 м. Хвилі все знищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбе¬режжя островів Ява, Суматра).
Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на біль¬шості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих райо¬нах повені формуються за рахунок зливових опадів.
Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при силь¬них вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів. Ці повені небезпечні передусім своєю раптовістю, інтенсив¬ністю, висотою хвилі та високим підйомом води.
Наслідки повеней
• затоплення шаром води значної площі землі;
• ушкодження та руйнування будівель та споруд;
• ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
• руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
• загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогоспо¬дарських культур;
• вимивання родючого шару ґрунту;
• псування та нищення сировини, палива, продуктів харчуван¬ня, добрив тощо;
• загроза інфекційних захворювань (епідемії);
• погіршення якості питної води;
• загибель людей.
Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набага¬то легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтен¬сивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря, довгострокові прогнози погоди тощо.
Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефек¬тивність профілактичних заходів і зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декіль¬кох діб та більше.
Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшенні максималь¬них витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісо¬захисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб — влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення заторів про¬водиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руй¬нування криги вибухами за 10—15 днів до початку льодоходу.
Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней — ландшафтно-меліоративні заходи.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені
• отримавши попередження про затоплення, необхідно термі¬ново вийти в безпечне місце — на височину (попередньо відключив¬ши воду, газ, електроприлади);
• якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;
• для того щоб залишити місця затоплення, можна скористати¬ся човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);
• коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чека¬ти допомоги.

Снігові лавини
Снігові лавини виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас вздовж схилу.
Лавина — це швидкий раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір.
Великі лавини виникають на схилах 25—60° через перевантаження схилу після значного випадіння снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.
В історії людства відомо багато лавинних катастроф. В Альпах відома страш¬на трагедія, яка сталася під час першої світової війни. На австро-італійському фронті, який проходив засніженими гірськими перевалами, стихія забрала жит¬тя близько 10 тис. солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.
Причини сходження снігових лавин
• перенапруження снігового покрову
• різкий порив вітру
• звукова хвиля
• різка зміна метеорологічних умов
Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год., лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси — перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від ви¬кликаної вибухом великої бомби.
Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному за¬хисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або став¬лять на них загороджувальні щити. При активному захисті прово¬дять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження не¬великих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при снігових лавинах
• почувши шум снігової лавини, що наближається, негайно за¬ховайтесь за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голо¬ву, притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом ла¬вини, і дихайте через одяг;
• при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись руха¬тись вверх, рухи як при плаванні); якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну по¬душку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається);
• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.
Атмосферні стихійні лиха
Урагани
Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташо¬ваний навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, нази¬вається він атмосферою.
Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям поляр¬них областей, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло.
Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
Англійський адмірал Ф. Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 4.2). Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас. Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель. Цей вітер називається шторм.
Шкала вітрів (за Бофортом)

1 Вітер Швидкість вітру, м/с Ознаки дії вітру
0 Штиль 0-0,5 Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів підіймається вертикально
1 Тихий 0,5-1,7 Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів підіймається вертикально
2 Легкий 1,7-3,3 Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям
3 Слабкий 3,3-5,2 Вітер гойдає тонкі гілля дерев
4 Помірний 5.2-7,4 Вітер здіймає куряву, гойдаються гілля середньої товщини
5 Чималий 7,5-9,8 Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребенями
6 Сильний 9,8-12,4 Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
7 Дуже сильний 12,4-15,2 Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
8 Надзвичайно сильний 15,2-18,2 Вітер ламає товсті стовбури
9 Сильний шквал (шторм) 18,2-21,5 Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
10 Буря 21,5-25,1 Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
11 Сильна буря 25,1-29,0 Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони
Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон — це веле¬тенські віхоли нашої планети. Американські вчені підрахували, що енергії урагану вистачило б, щоб на цілих п'ять місяців забезпечити всю Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі ви¬никає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.
Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Ти¬хим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год., в цьому і полягає його руйнівна сила.
У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це і є «око тайфуну». Його діаметр - 10-30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні - до 400 км/год.
Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смер¬чами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.
На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кож¬не підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби ле¬тять до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість ура¬гану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.
Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близь¬ко 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Огайо, де від ньо¬го гине в середньому 114 осіб на рік.
Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі по¬вітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верх¬ніх — холодне. Тепле повітря, звичайно, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку почи¬нає дути вітер, котрий відхи¬ляє вбік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то ви¬никає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год, (рис).



Рис. Схема утворення смерчу

Смерч спричиняє нищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної тех¬ніки, вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потя¬ги, мости тощо. І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.
Трапляються смерчі і в Україні: південні смерчі спостерігаються на Чорному та Азовському морях.
Аналогічно ураганам смерчі спочатку розпізнають з космічних метеорологічних супутників погоди, а потім за допомогою зйомок простежують їх розвиток та рух.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах
• отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачи¬нити двері, вікна;
• з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;
• в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отри¬мати травми від осколків розбитого скла;
• найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;
• коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);
• ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуа¬цій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не сто¬яти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Пожежі
Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вог¬нем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блис¬кавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7—8% спричинені блискавками.
Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей.
Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних відбувається заболоченість лісових земель.
Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють ве¬ликі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні по¬жежі — лісові і степові.
Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсив¬ністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.
Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного по¬крову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1 м/хв. (слабка пожежа) до 16 м/хв. (сильна пожежа), висота полум'я - 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 °С.
Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризу¬ються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюд¬жується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верхо¬вій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я роз¬повсюджується зі швидкістю 5-8 км/год., охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.
Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв., виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які виго¬ріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту.
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20—30 км/год.
Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:
* засипання вогню землею;
* заливання водою (хімікатами);
* створення мінералізованих протипожежних смуг;
* пуск зустрічного вогню.
Гасити лісову верхову пожежу складніше, її гасять шляхом створення про¬типожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові.
Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома захо¬дами. При першому навколо торф'яної пожежі на відстані 8-Ю м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому заході влаштовують нав¬коло пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підзем¬ну пожежу водою успіху не мали.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах
• при пожежах треба остерігатися високої температури, задим¬леності і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий ґрунт;
• небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість мен¬ше 10 м;
• перед тим як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;
• двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;
• в дуже задимленому приміщенні треба плазувати;
• для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;
• якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздмухує полум'я;
• якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї пальто, плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;
• при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пі¬сок, землю, простирадла та інші засоби;
• виходити із зони пожежі треба проти вітру, тобто у тому на¬прямку, звідки дує вітер;
• при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних де¬рев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати край пожежі, за допомогою лопат засипати його ґрунтом.






















Небезпеки техногенного характеру
П'ять тисячоліть тому, коли з'явились перші міські поселення, почала формуватися і техносфера — сфера, яка містить штучні тех¬нічні споруди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня техносфера з'явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово розшири¬ти технічні можливості людини, давши їй змогу: а) швидко пересува¬тися по земній поверхні і створювати світове господарство; б) загли¬битись у земну кору та океани; в) піднятися в атмосферу; г) створити багато нових речовин. Виникли процеси, не властиві біосфері: отри¬мання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез не відомих досі органічних речовин. Потуж¬ним техногенним процесом є спалювання викопного палива.
У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація син¬тетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.
Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20—30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декіль¬кох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потре¬бує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.
Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров 'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, серед¬ні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються значними жертвами.
Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє се¬редовище зумовив розподіл їх за видами.
Види аварій:
• аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного та сірчаного газів та інших речовин)
• аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище
• пожежі та вибухи
• аварії на транспорті та ін.
Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.
Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюю¬чи умови середовища існування.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.
Антропогенний вплив на навколишнє середовище
Найбільший «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції, транспорт, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону та нітрогену, споживають велику кількість води: для отри¬мання однієї кВт-години електроенергії теплові електростанції ви¬трачають близько 3 л води (атомні — ще більше: 6-8 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.
Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид карбо¬ну, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бензопірен). Металургійна промисловість споживає ба¬гато води, яка забруднюється в процесі виробництва.
Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кис¬лот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синте¬тичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.
Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. На них припадає 70— 90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значен¬ня автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей.
У викидних газах автомобілів переважають оксид карбону, діоксид нітрогену, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів нітрогену при високій температурі призводить до утворення озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо високий вміст озону, необхідний для захисту органіч¬ного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рос¬линності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.
Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об'є¬мом забруднених стоків вона посідає перше місде (більше 15%). В стічних водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сульфуру та хлору, розчинена органіка. Значна кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів — щорічно у світі їх викорис¬товують 4 млн. т, але лише один їх відсоток безпосередньо впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші орга¬нізми, вимивається в ґрунти та водоймища, розвіюється вітром. Ефек¬тивність застосування пестицидів постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягнути попередніх результатів, необ¬хідна все більша їх кількість. При розкладанні пестицидів в грунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі і токсичні метаболіти. Щорічно у світі стається 0,5 млн. випадків отруєння пестицидами.
Значне забруднення грунтів, а як наслідок — сільськогосподарсь¬ких культур, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Що¬річно у світі на поля вноситься 400—500 млн. т мінеральних добрив.
Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.
Досить несподівані екологічні наслідки виникають у зв'язку з розвитком електронної промисловості. Наприклад, виробництво комп'ютерів потребує значної кількості енергії і води. Ще одна еко¬логічна проблема виникає внаслідок збільшення складності машин та скорочення терміну їх служби через швидке моральне старіння -це утилізація відходів. Наприклад, при виробництві комп'ютера ва¬гою 25 кг створюється 63 кг відходів, 22 кг з яких — токсичні.
Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довго¬строкове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.
На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:
/ 1957 рік — аварія в Віндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення станови¬ла 500 кв.км);
/ 1957 рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челя¬бінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 те¬риторії, на якій мешкало 0,5 млн. осіб);
/ 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);
/ 1979 рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, СІЛА (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклі¬дами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).
Однак найбільшою за масшта¬бами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 26 квітня 1986 р. на ЧорнобильськійАЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми Чорнобильська АЕС після аварії

наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне за¬бруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які тривало проживають на за¬бруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію — надзвичайною.
За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпеч¬них ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіо¬активних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були за¬бруднені води, грунти, рослини, дороги на десятки й сотні кіломе¬трів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Бі¬лорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн. осіб.
Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС наступний: доза опромі¬нення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках - 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реак¬тор, — ЗО років. Зараз планується будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року Чорнобильську АЕС було закрито.
Чорнобильську АЕС зупинено, але потрібно пам'ятати, що по¬переду ще тривалий процес перетворення станції та територій ката¬строфи в екологічно безпечну зону, розв'язання безпрецедентних екологічних, економічних, соціальних і суто людських проблем.
Стан здоров'я населення, постраждалого від аварії на ЧАЕС
Чим далі ми від 26 квітня 1986 року, тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Першими наслідками цієї аварії стало опро¬мінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних робо¬тах на атомній станції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтвер¬джений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня - у 43.
Що ми маємо сьогодні? Понад 3 млн. потерпілих, з них 1,2 млн. — діти. Саме в цій категорії потерпілих позначились проблеми чорно¬бильського раку щитовидної залози та інших пухлин, непухлинної патології щитовидної залози, порушення репродуктивного здоров'я, генетичних наслідків, порушення психічного здоров'я.
Другою групою ризику є ліквідатори. В Україні їх 346 тисяч. У цій категорії простежується підвищення кількості захворювань, спри¬чинених впливом чорнобильських факторів. Третина ліквідаторів вже оформила інвалідність.
Після вибуху четвертого енергоблоку змін зазнали хромосоми 15 млн. людей. Щодня після аварії протягом 40 років в Україні, Білорусі та Росії народжуватимуться принаймні троє дітей з відхи¬леннями в розвитку в результаті опромінення одного чи обидвох батьків. Тому сьогодні постраждалими від аварії на ЧАЕС є чверть населення України, а за 40 років генетична хвиля постраждалих становитиме 40% населення.
Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгостро¬кове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які міс¬тяться в продуктах харчування. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.
Головний урок Чорнобиля — те, що ця катастрофа назавжди.

Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки
Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм лю¬дини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілак¬тичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.
Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:
• обмеження надходження радіонуклідів з їжею;
• гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх ви¬
ведення;
• підвищення захисних сил організму.
Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуно-стимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіо протектори). На допомогу приходять природні «захисни¬ки». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна сморо¬дина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна ка¬пуста, боби, петрушка. Для того щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пек¬тини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи ра¬діозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.
Рекомендації американського вченого Р. Гейла щодо збереження здоров'я в умовах довгострокової дії малих доз випромінювання
— Добре харчування.
— Щоденне випорожнення.
— Вживання:
— відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;
— соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);
— чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;
— вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви;
— хрону, часнику;
— крупи гречаної, вівсяної;
— активованого вугілля (1—2 таблетки перед їжею);
— сирів, вершків, сметани;
— овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5 см, з капусти
видаляти верхні три листки); цибуля й часник мають
здатність поглинати з організму радіоактивні елементи;
— Щедре пиття.
Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйнихречовин.
Джерела хімічних аврій:
— викиди та витоки небезпечних хімічних речовин
— загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища
— аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів
Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил без¬пеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.
Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на знач¬ній території, де можуть виникати великі зони небезпечного за¬бруднення.
Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компо¬ненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й у прилеглих райо¬нах. В США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речо¬вин, які можуть потрапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:
1. Виникає дискомфорт у постраждалих.
2. З'являється втрата працездатності.
3. Виникає загроза життю.
До числа небезпечних для здоров'я людини газоподібних спо¬лук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастро¬фах, можна віднести: С12, НС1, НР, НСК, 5О3, 5О2, С32, СО, СО2, МН3, СОС13, оксиди нітрогену та інші.
Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні спо¬луки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впли¬вають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та виклика¬ють у них ураження різного ступеня.
Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сульфатна й нітратна кислоти, фтористий гідроген та ін.) і можуть утворюватись при пожежах на підприємствах (чадний газ, оксиди нітрогену та сульфуру, хлористий водень).
На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.
Аварії на транспорті
Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транс¬портні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створю¬ють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й нега¬тивними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних за¬собів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).
Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Люди¬на, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні під¬вищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та ава¬ріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.
Автомобільний транспорт
У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблиз¬но в ЗО разів більша кількість отримує травми.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я грома¬дян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емо¬ційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварій¬ної ситуації, що може врятувати їм життя. Зокрема, при поїздці в легково¬му автомобілі необхідно пристібати ремені безпеки, відрегулювавши їх так, щоб пасажир був щільно притиснутий до сидіння. Багаж слід розміщати в багажнику. Не допускайте наявності в салоні гострих, колючих та ріжучих предметів.
Повітряний транспорт
З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмо¬ви двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса машин в 10—15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.
Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на ве¬ликих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з невели¬кими літаками.
Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це мо¬жуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порож¬нини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пласти-кових матеріалів корпусу літака. При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації.
Залізничний транспорт
Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні під¬вищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнен¬ня, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, заліз¬ничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.
Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумов¬люється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває вели¬ка кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищуєть¬ся з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є по¬жежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.
Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні си¬туації, а саме:
— при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5 м до крайньої рейки;
— на електрифікованих ділянках залізничної колії не піднімати¬ся на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;
— залізничні колії можна переходити тільки у встановлених міс¬цях (по пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;
— при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;
— підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та зву¬ковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності — коли не видно потяга;
— забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;
— під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;
— підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупин¬ки потяга;
— посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не по¬трапити в зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;
— на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не висовуйтесь з ві¬кон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;
— забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і таке інше); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;
— при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обереж¬ними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.
Морський транспорт
Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини.
Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій по¬над 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких біля 2000 гине.
У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі кораб¬ля постає необхідність вжити захо¬дів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормо¬вої погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного викорис¬тання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6—15 м з борту корабля, який тоне.
Основні причини загибелі кораблів
 посадка на рифи
 зіткнення
 перекидання
 пожежі
 порушення норм експлуатації та правил безпеки
 помилкові функціональні дії команди
 інше
Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.
— Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шан¬си на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепло¬витрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.
— Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, люди¬на повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.





Пожежі та вибухи
Вибухи та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які ви¬робляють вибухонебезпечні та хімічні речовини (зокрема, об'єкти вугільної, нафтової, газової, хімічної, металургійної промисловості та ін.). При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні деся¬тиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, хлороводневої й мурашиної кислот, метанолу, форм¬альдегіду та інших високотоксичних речовин.
Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворю¬ються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.
В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та облад¬нання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємст¬вах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.
Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених досліджен¬нях 25 тисяч пожеж та вибухів: несправність електрообладнання — 23%; куріння в неналежному місці — 18%; перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин — 10%; перегрів пальних матеріалів — 8%; контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%; контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки — 7%; запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання — 5%; самозапалювання пальних матеріалів — 4%, запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.
Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками лю¬дей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціону¬вання, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.









Соціально-політичні небезпеки
Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при со¬ціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень кон¬фліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.
Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гос¬тра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну ре¬акцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це соціаль¬ний конфлікт.
Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, орга¬нізації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні со¬ціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають між¬народні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.
Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідоми¬ли протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, супер¬ництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце від¬верте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів можуть ви¬ступати: 1) окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економіч¬ні та інші структури; 2) об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.
Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конф¬лікту — міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).
Існує дві форми перебігу конфліктів:
— відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;
— закрита, або латентна, коли відвертого протистояння немає, але точиться невидима боротьба.
Конфлікти:
— політичні (конфліктують політичні системи)
— соціальні (конфліктують соціальні системи)
— економічні (конфліктують економічні системи (наприклад, корпорації))

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіт¬кнення всередині держав (грома¬дянська війна, страйки) та між дер¬жавами (війни, партизанські рухи).
Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап — постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний син¬дром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлік¬ту, конфліктів у Іспанії та ін.
Війни
Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розу¬мінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час Другої світової війни в СРСР (1941—1945 рр.) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.
Учені підрахували, що більш як за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забра¬ли вже понад 4 млрд. людських життів. Кількість загиблих різко зростала з роз¬витком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій.
Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хіросіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, буді¬вель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактив¬не опромінення потрапило 195 тисяч осіб.
Ядерна зброя була виготовлена та випробувалась в СРСР (1949), Велико¬британії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у науково-технічному від¬ношенні до виробництва ядерної зброї готові понад 40 держав світу, принаймні ЗО країн її мають.
На сьогодні у світі є понад 50000 ядерних бойових головок — на підвод¬них човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1600000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіро-сіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну ка¬тастрофу.
А скільки шкоди людству завдали наземні, підземні та підводні випробу¬вання атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на мальов¬ничих атолах Бікіні, Муруроа, в преріях штату Невада та ін. У СРСР функціо¬нував ядерний полігон «Об'єкт-700» на Новій Землі та ракетодром «Плесецьк» в Архангельській області. За тридцять років (1961-1990) у Карському та Барен-цовому морях було затоплено 11 тисяч контейнерів із радіоактивними відхо¬дами (головним чином ядерне паливо підводних човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї. За 40-річний період випробувань у повітря планети було викинуто приблизно 12,5 тонн радіоактивних речо¬вин. У води океанів під час цих вибухів було викинуто близько 2 т радіонуклі¬дів від підводних та надводних вибухів, а також майже 4 т - від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі.
Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здій¬снене німцями 22 квітня 1915 року на півночі від Іпру в Бельгії. Цей хімічний напад зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її ро¬зумінні. Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному фронті було отру¬єно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня 1915 року німці здійснили першу газобалонну атаку на Східному фронті в районі Болимова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.
США застосовували хімічну зброю під час воєнних дій в Кореї (1951-1955) та війни у В'єтнамі (1964-1973), де для дестабілізації природного середови¬ща скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 т гербіцидів, «ей-джент-орандж», близько 23000 т дефоліантів, 170 т сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Від них постраждало 2 млн. осіб. Хімічними речовинами було отруєно 202000 га лісу та 1,11 млн. га території.
Під час Другої світової війни німецьке командування застосовувало біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. В 1943-1944 роках на шляхах наступу радянських військ у спеціальних концтаборах створювались епідемічні осередки. Сюди привозили хворих і розміщували серед здорових. Матеріали Нюрнберзького процесу (1945-1946) показали, що Німеччина активно готувалась до застосування біологічної зброї. Активно роз¬робляла біологічну зброю і Японія. У Кореї 1951 р. американці скинули бак¬теріологічні бомби, в результаті чого виникла епідемія лихоманки Денге (ге¬морагічна лихоманка). Також декілька сотень тисяч кубинців постраждали від цієї лихоманки, навмисне завезеної із США.
І хоча рішеннями ООН проголошена перемога над чумою, віспою, ніхто в світі не відмовляється від лабораторій з біологічними засобами.
У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблиз¬ними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22—25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. — початку XXI ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні, війна в Іраку та низка інших «малих» війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуван¬ням біосферних структур.
Досить швидко росла кількість загиблих у війнах мирних грома¬дян, з 5% від кількості усіх загиблих у Першій світовій війні до 75% — у другій й 80—90% — в 150 подальших малих війнах.
Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.
Публічні заклики до агресивної війни або до розв 'язування воєнно¬го конфлікту, а також: виготовлення матеріалів із закликами до вчи¬нення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження та¬ких матеріалів караються виправними роботами на строк до двох ро¬ків або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років (ст. 436 Кримінального кодексу України)
Планування, підготовка розв 'язання та ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років (ст. 437 Кримінального кодексу України)
Ведення агресивної війни або агресивних дій карається позбавлен¬ням волі на строк від десяти до п 'ятнадцяти років (ст. 437 Криміналь¬ного кодексу України)
Тероризм
До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстреміст¬ських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідом¬лення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Те¬рор став органічною складовою сучасного життя і набув глобально¬го характеру.
Р§у Тероризм (від лат. іеггог — страх, залякування) — це форма полі¬тичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорст-кіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, заляку¬вання урядів та населення для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що вира¬жають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах проти¬борства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може засто¬совуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структу¬рами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види терориз¬му: політичний, релігійний та кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного теро¬ризму тощо.
Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
* напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякуван¬ня та демонстрації сили;
* захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський ре¬зонанс);
* захоплення літаків або інших транспортних засобів (політич¬ на мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);
* насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
* викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофі¬ нансування);
* політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
* вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний
ефект, страх та невпевненість людей);
* розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пун¬
ктів віспою та бубонною чумою тощо.

Загальносвітова діяльність терористів не спадає. Змінюються тіль¬ки осередки тероризму: СІЛА, Росія, Ізраїль, Палестина, Іспанія, Ірак тощо.
Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних орга¬нізацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема те¬роризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористич¬них організацій на території України.
Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров 'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяж¬ких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадсь¬кої безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, між¬народного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів (далі за текстом ст. 258) ... караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (ст. 258 Кримінального кодексу України)
Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все біль¬ше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії, Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо за¬побігання тероризму. У грудні 1972 р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Деклара¬цію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але багатоманітність форм його проявів ускладнює вирішення цієї проблеми.
Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійні¬шим і безпечнішим. А поки він існує, необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника — це зали¬шитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще - це тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести роз¬мов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосуєть¬ся жінок — зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки). При стрілянині, відкритій терористами, негайно лягайте на підлогу.
Природно-техногенні небезпеки
У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруд¬нення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами. Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природ¬них процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або ре¬гіональних екосистем. Але природне середовище загалом, напри¬клад, в масштабі всієї біосфери, може впоратись з наслідками при¬родних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.
Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення. До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпе¬ки. В багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природ¬ного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефек¬ту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родю¬чості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологіч¬ного різноманіття.
Парниковий ефект
Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, пере¬творюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випро¬мінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінюння поглинає. При цьому він нагрівається і в свою чергу нагріває атмосферу. Тобто чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане.
Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концен¬трацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%. В наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентра¬ція вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату. Якщо допустити збереження існу¬ючих тенденцій, то до 2050 року концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ютерні моделі різних кліматичних пара¬метрів показують, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5— 4,5 °С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4,5—5,5 °С вище її піків, які досягають 38 °С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе та¬нення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2—3 м. Це призведе до затоплення багатьох узбережних ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на опади і сільське господарство, вірогідно, виявиться ще сильнішим. Природ¬ні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане більш спекотним, випаровування з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пересохнуть.
Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викоп¬ного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи змен¬шення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:
o збільшення к.к.д. використання пального на транспорті;
o енергозбереження (виробництво електроенергії майже повні¬стю базується на спалюванні викопного палива);

o розробка та впровадження сонячних та інших безпаливних джерел енергії;
o припинення вирубки лісів, особливо тропічних; / організація та підтримка компаній, які насаджують дерева, тощо.
Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії сприя¬ють зниженню забруднення. Насадження дерев — метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.
Порушення озонового шару
Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випро¬мінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні забруднювачі його руйнують. За оцінками спеці¬алістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4—8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри. Крім збіль¬шення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару на¬віть на 1% може, за даними ООН, призвести до того, що 100 тисяч осіб осліпне від катаракти.
Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони). Вони використовуються як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони використовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І нарешті, в деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках.
І хоча існує домовленість між багатьма країнами про повну забо¬рону виготовлення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), про¬блема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і кондиціоне¬рах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступо¬вий вихід з ладу кількість фреонів в атмосфері буде збільшуватись Ще довгі роки.
Кислотні опади
Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними на¬зивають будь-які опади — дощі, тумани, сніг, — кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислово розвинутих кра'щ випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в Ю-1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вказує на присут¬ність сульфатної та нітратної кислот, які утворюються внаслідоксполучення оксидів сульфуру та нітрогену з парами води. Кислотні опади пов'язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.
Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісноводних озер, річок, ставків зазвичай складає 6—7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.
Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів.
Ще один з наслідків кислотних опадів — руйнування творів ми¬стецтва. Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислот¬ними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може при¬звести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод.
Виникнення пустель
Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, при¬родних та посилених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину, роблять його все більш грубим. Пісок — це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, доки не пере¬твориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.
Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:
o часта оранка;
o перевипас худоби;
o вирубка лісів;
o засолення ґрунтів внаслідок зрошення.
Ерозія набирає силу через те, що ріст населення та економічні труднощі штовхають людей на вирубку лісів, оранку схилів і мало¬родючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які ненадовго збільшують врожаї за ра¬хунок додаткової ерозії. Ерозія та виникнення пустель — результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати та попереджати.

Природно-соціальні небезпеки
Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чин¬ники природного та антропогенного походження, які у великих кіль¬костях перебувають у природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.
Епідемія — масове розповсюдження інфекційного захворювання пюдини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.
Окрім того, розповсюдження захворювань спричиняє певні соці¬альні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.
Соціальні хвороби — це захворювання людини, виникнення і роз¬повсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).
Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфек¬ційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.
В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захво¬рювань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викликані вірусами (грип, гепатити).
Наркоманія — це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня три¬валість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків стано¬вить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь «знайомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати «кращого життя», але це життя без майбутнього.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні нарко¬манія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.
Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодич¬ного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введен¬ням наркотику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани — залежність та звикання.
Психічна залежність — це форма взаємовідносин між наркоти¬
ком і особистістю, і ці взаємовідносини за/іежать як від специфіч¬
ності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей
наркотик задовольняє.
Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними фактора¬ми, пов'язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.
Фізична залежність — це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркоти¬ків. Це явище перебуває в безпосередньому зв 'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.
Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який фактично свідчить про «наркотич¬ний голод». Абстинентний синдром характеризується низкою про¬явів у психічній та фізичній сферах, специфічних для кожного окре¬мого виду наркотику. Цей стан полегшується або зникає після вве¬дення того самого наркотику або речовини, яка має такі ж психо-фармакологічні властивості.
Толерантність є адаптаційним станом, проявляється в зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику, або виникає потреба в збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався при дії меншої кількості того самого наркотику.
Залежність характеризують
 сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну
 тенденція збільшення дозування через розвиток залежності
 психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику
 згубні наслідки для особистості і суспільства
Звикання характеризують
 бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою
 незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування
 деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому)
 негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана
Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синте¬тичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.
Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.
Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна розподілити на три великі групи:
 наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової сис¬теми (опіати, барбітурати);
 наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової сис¬теми (амфетаміни, кокаїн, гашиш);
 наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускат¬ний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).
Серед речовин, які при надходженні в організм депресивне впли¬вають на вищу нервову діяльність, виділяють опіум та його похідні, а також барбітурати.


Создан 10 июн 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
http://kondikplus.io.ua/ Погода в Киеве Одноклассники.ru - Поиск одноклассников, однокурсников, бывших выпускников и старых друзей
Med-Doc.INFO - Портал для врачей, студентов, пациентов. МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей
Переводчик онлайнMeToYou.Mole.ru — Me To You стафф! CO.KZ WebGroup Занесено в каталог Deport.ru ГЕМОФИЛИЯ. Нужна ваша помощь! SOS! Благотворительный Фонд АДВИТА. Сбор пожертвований на лечение детей, больных онкологическими заболеваниями Шпаргалки для школьников и студентов. Большой архив шпор! Шпоргалки на все предметы! Рефераты! Курсовые! Дипломы!!! Украинская Баннерная Сеть Скачать файл shrek-old.mpg с upload.com.ua
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
Медицина для лікарів, студентів, пацієнтів.
Врачам, студентам, пациентам медицинский портал, рефераты, шпаргалки медикам, болезни лечение, диагностика, профилактика - Tuesday, 29 May 2007
Банк доноров клеток крови в СПбГМУ. Жизнь ребенка, больного лейкозом, в твоих руках!

Инструкция по уходу за детьми


ЯПлакалъ: Инструкция по уходу за детьми »